Королева часу

«Королева Часу» — зовсім не дитяча іграшка чи несерйозний вигадка, адже сюжет змушує тремтіти в очікуванні фіналу, а після прочитання деяких епізодів мурашки бігли шкірою. Книга складається із чотирнадцяти розділів.

Спочатку кожен із них — це окрема історія, але автор так уміло поєднала їх в одне ціле, що здається, ніби троє друзів — Фелікс, Том та фея Оллі — жили та дружили все життя. Кожного з них хвилює своя особлива та цікава історія. Їхній світ так схожий на наш: Час має владу над кожною річчю під сонцем, якщо ти втратиш час, то більше ніколи не повернеш.

Особливі подарунки від нього отримує не кожна людина, навіть якщо вона найрозумніша, найвправніша, як, наприклад, Фелікс з вулиці Золотих Шестерен. Про нього ніколи не говорили жодного поганого слова, та й приводу він ніколи не давав. А тут така невдача — зламаний годинник, та ще й від кого... Час ніколи не помиляється, тому Оллі та Тому теж дісталося. Однак вони ще не здогадувалися, що насправді їм дуже пощастило — у них був шанс все виправити. Сміливі та відважні, але такі беззахисні проти магічного світу Часу, вони вирушили до замку. Як у світі мрій, так і в нашому реальному світі існує й інша сторона медалі: поряд з хорошим Годинником тінню ходить Час-якого-ні.

Стало страшно, як тільки він з'явився в сюжеті. Ця історія не тільки про магію, Час, фантазію, я впевнена, вона розповідає про те, що потрібно бути уважним до того, що ти робиш і як живеш. У цій історії кожен зміг розсіяти свою темряву і заповнити порожнечу: тато пишався Феліксом, як він того й хотів, Том знайшов сім'ю, а Оллі малювала досхочу і була вже майстром своєї справи. Але чи буває так у сучасному світі?