Той ще песик

Якщо у вас є собака, або ви збираєтесь його завести — прошу вас, не ставайте ані дресирувальником, ані дресированим. Я поясню, що маю на увазі: не будьте одним із тих «господарів», які пишаються, що перетворили своїх собак на килимки, об які можна витирати ноги, на хижаків чи на механічних ляльок. Не ставайте також і дресированими.

Не будьте подібні до тих людей, що повністю підпорядковані своїм чотирилапим улюбленцям: думають лише про них, говорять лише про них, і життя їхнє крутиться навколо одного — вони мають собаку. Мінімум дресирування все ж необхідний. Однак варто уважно поставитися до значення цього слова. Справжнє дресирування виховує взаємоповагу. «Але що таке собача гідність?» — спитаєте ви мене. А я відповім: «Завжди пам’ятати, що вони — собаки».

Коли ви почнете сприймати їх саме так, стане ясно, що добрий дресирувальник мусить спершу видресирувати себе, тобто сам навчитися поважати гідність собаки, яка живе поряд із ним. Це якщо, звісно, він прагне поводитись так, як належить створінню, що називає себе людиною. Насправді ж повага до відмінностей і є головним правилом дружби...

Останнє, наголошу: якщо ви вирішили взяти в дім пса — це на все життя. Не кидайте його! У жодному разі. Вкладіть це собі глибоко в серце, перш ніж когось заводити.